СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ ТА КИТАЮ

Анотація

У статті проаналізовано стан українсько-китайських відносин, що дозволило розробити ряд стратегій, спрямованих на підвищення ефективності науково-технічної взаємодії двох країн. Реалізація окреслених у статті стратегем може слугувати чинником розширення сфер впливу у міжнародному науково-технічному середовищі за рахунок покращення конкурентних позицій економік в умовах глобалізації, дозволить укріпити вже сформовані відносини та вийти на новий рівень двосторонньої науково-технічної співпраці, а також може слугувати основою при вивченні міжнародної взаємодії в науково-технічній сфері країн, які не стали предметом даного дослідження. Виявлено, що ефективним підґрунтям щодо розширення двосторонньої взаємодії є вдало побудовані взаємовідносини, які реалізуються на демократичних засадах уже чверть століття, а також наявність спільного бачення майбутнього на основі інтеграційних процесів у світове економічне співтовариство на засадах науки та техніки, – тому систематизовано напрямки українсько-китайського співробітництва, що охоплюють наступні питання: безпосередньо з питань науково-технічного співробітництва, з питань співробітництва в космічній галузі та з питань співробітництва в галузі медицини. У статті, на підставі ґрунтовного аналізу, виокремлені вигоди співпраці на базі науки та техніки для кожної зі сторін окремо, що свідчить про можливість вдалого співробітництва за стратегією глобального розвитку. На підставі цього аналізу авторами виявлено, що розвиток науково-технічного співробітництва України та Китаю можливий лише на основі розвитку економіки, що потребує значних зусиль з боку держави і вимагає удосконалення шляхів інвестування та стимулювання співробітництва. Авторами запропоновано визначати обсяг чистих прямих іноземних інвестиції на душу населення враховуючі обсяг цих інвестиції. Авторами зазначено, що обсяг іноземних інвестиції варто оцінювати у розрахунку на 1 особу, адже даний показник відображає на скільки приплив іноземного капіталу впливає на пересічного громадянина держави, а не на весь масштаб країни.