МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА З УРАХУВАННЯМ РИЗИКУ

Автор(и)

  • М. О. Кравченко Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Ukraine https://orcid.org/0000-0001-5405-0159
  • В. В. Прудкий Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Ukraine https://orcid.org/0000-0002-2788-9132

DOI:

https://doi.org/10.20535/2307-5651.17.2020.216368

Ключові слова:

сталий розвиток, ризик, невизначеність, підприємство, модель сталого розвитку

Анотація

Статтю присвячено опрацюванню останніх досліджень, присвячених концепції сталого розвитку та на їх основі розробці моделі аналізу сталого розвитку підприємства з урахуванням ризиків. Проаналізовано історію становлення та розвитку концепції, узагальнено підходи разних авторів до визначення поняття сталого розвитку. На основі їх критичного аналізу сформоване авторське визначення, яке враховує керованість розвитку та  акцентує увагу на його протиризиковій орієнтації. Розглянуто загальноприйняту трикомпонентну концепцію сталого розвитку у складі соціальної, економіної та екологічної компонент. Визначено загальні проблеми, що ускладнюють практичну реалізацію концепції сталого розвитку. Обгрунтовано необхідність розширення трикомпонентної структури концепції шляхом виділення четвертої інституційної компоненти для подолання виділених проблем. Адаптовано загальноприйняту трикомпонентну концепцію до мікрорівня підприємства. Обґрунтовано взаємозв’язок між показниками сталого розвитку та ризику, а також встановлено механізм формування такого зв’язку. На основі базової трикомпонентної моделі концепції сталого розвитку запропоновано доповнену модель для аналізу сталого розвитку підприємства, що враховує зовнішні та внутрішні фактори, які на нього впливають. Визначено набір таких факторів. На основі доповненої моделі запропоновано методику аналізу сталого розвитку підприємства з урахуванням фактору ризику, яка передбачає проведення факторного аналізу за трьома групами показників та виведення на його основі інтегрального індексу рлзвитку підприємства.

Посилання

Our Common Future. United Nations Conference on Environment & Development, Rio de Janeiro, June 3-14, 1992. URL: http://www.un.org (дата обращения: 06.10.2020).

Abubakar I. Access to sanitation facilities among nigerian households: Determinants and sustainability implications. Sustainability. 2017. No. 9(4), 547, 17 p.

Gossling-Goidsmiths J. Sustainable development goals and uncertainty visualization. Proceedings of the International Cartographic Association. 2019. No. 2. 8 p.

Diesendorf, M. Sustainability and sustainable development / D.Dunphy, J.Benveniste, A.Griffiths, P.Sutton. Sustainability: The corporate challenge of the 21st century. Sydney: Allen & Unwin, 2000. Pp. 19-37.

Mohieldin M. The sustainable development goals and private sector opportunities. World bank group. 2017. URL: http://pubdocs.worldbank.org/en/394231501877501769/ The-Sustainable-Development-Goals-and-Private-Sector-Opportunities.pdf (accessed: 08.10.2020).

Пчелинцев О. С. Региональная экономика в системе устойчивого развития. Москва: Наука, 2004. 258 с.

Hаk T., Janouškovа S., Moldan, B. Sustainable development goals: A need for relevant indicators. Ecological Indicators , 2016. Vol. 60(1). Рр. 565-573.

Шовгенов Т. М. Основные аспекты устойчивости региональных социально-экономических систем. Региональная экономика и управление. 2007. №3 (11). URL: https://eee-region.ru/article/1107 (дата обращения: 01.11.2020).

Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток. Економіка України. 2008. №3. С. 84-91.

Філіпенко А. С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність. Київ: Знання, 2007. 670 с.

Ханова О.В., Скібіна С.О. Сталий розвиток країн ЄС: методика й індикатори оцінюванн. Проблеми економіки. 2017. №3. С. 20-32.

Згуровский М. З. Украина в глобальных измерениях устойчивого развития. Зеркало недели. 19.05.2006. URL: http://gazeta.zn.ua/SCIENCE/ukraina_v_globalnyh_ izmereniyah_ustoychivogo_razvitiya.html (дата обращения: 01.11.2020).

Aras G., Crowther D. Governance and sustainability: an investigation into the relationship between corporate governance and corporate sustainability. Management Decision. 2008. Vol. 46. Iss. 3. Pp. 433-448.

Hawksworth J. World in 2050: What does shift global economic power mean for business? PricewaterhouseCoopers Network. URL: http://pwc.blogs.com/ growth_ markets/2015/02/world-in-2050-what-does-shifting-global-economic-power-mean-for-business.html (accessed: 01.11.2020).

Hollingworth M. Building 360 Organizational Sustainability. Ivey Business Journal. 2009. Iss. 11/12. URL: http://iveybusinessjournal.com/publication/ building-360-organizational-sustainability (accessed: 01.10.2020).

Сталий розвиток. Регіональне агентство стійкого розвитку. URL: http://ngo.lnu. edu.ua/ rasd/publikatsiji-2 (дата звернення: 01.11.2020).

Agenda 21. United Nations Conference on Environment & Development (Rio

de Janeiro, June 3-14, 1992). URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/ documents/Agenda21.pdf (accessed: 13.10.2020).

Кравченко М. О. Системно-структурна концепція економічної стійкості підприємств: монографія. Київ : ПП Вишемирський В. С., 2017. 460 с.

Філіпішина Л. М. Інтегральна оцінка стійкості розвитку промислових підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. Вип. 19. С. 280-285.

Квятковська Л. А. Реалізація принципів концепції сталого розвитку в діяльності підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. Вип. 1 (48). С. 85-89.

Олефіренко О. В. Екологічний менеджмент як основа сталого розвитку. Ефективність державного управління. 2013. Вип. 36. С. 82-89.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-16