КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПОРІВНЯННЯ КЛАСТЕРІВ, МЕРЕЖ ТА БІЗНЕС-ЕКОСИСТЕМ

Анотація

У статті проведено ґрунтовне концептуальне порівняння трьох ключових моделей міжорганізаційної взаємодії – кластерів, мереж та бізнес-екосистем – із метою систематизації їхніх визначень, ознак та підходів до функціонування в умовах сучасної економіки знань. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю чіткого розмежування цих понять у сучасних умовах глобалізації, цифровізації та відкритості інформаційного простору, коли підприємства шукають нові моделі співпраці для формування стійких конкурентних переваг. Методика дослідження базується на системному аналізі близько 40 наукових джерел, що зробили значний внесок у розвиток концепцій кластерів, мереж та бізнес-екосистем. Проведено концептуальний аналіз визначень, запропонованих різними авторами, для виявлення притаманних кожній моделі характеристик, їхньої сутності, спільних та відмінних рис, а також особливостей, що спричиняють термінологічні непорозуміння. Це дозволило сформувати чіткі критерії для розмежування зазначених понять. Встановлено, що для кластерів характерною є територіальна концентрація підприємств зі спорідненою спеціалізацією, наявність спільної інфраструктури, тісних горизонтальних та вертикальних зв’язків, що поєднують конкуренцію і кооперацію. У мережах пріоритетом є динамічна багатостороння взаємодія між самостійними учасниками на основі довіри, спільних інтересів і довгострокових партнерств, що дозволяє забезпечувати гнучкість, адаптивність і колективне створення цінності. Бізнес-екосистеми вирізняються максимальною різноманітністю суб’єктів – від виробників і споживачів до фінансових, державних та освітніх інституцій – та базуються на принципах самоорганізації, спільної еволюції, синхронізації зусиль для формування інтегрованих ціннісних пропозицій. Окрему увагу приділено співвідношенню конкурентних і кооперативних відносин у кожній з моделей, особливостям управління, наявності або відсутності централізованої координації, ступеню формалізації зв’язків. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів для обґрунтованого вибору підприємствами оптимальних стратегічних моделей розвитку, взаємодії з партнерами, впровадження інноваційних підходів до організації бізнесу, а також удосконалення управлінських рішень у сфері міжорганізаційної кооперації. Запропоновано напрями подальших досліджень, зокрема емпіричну перевірку теоретичних висновків на прикладі реальних економічних систем, що дозволить підвищити практичну цінність напрацьованої концептуальної моделі.