ДИНАМІЧНІ ТА МЕТАДИНАМІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ЕКОСИСТЕМ ЯК МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОЇ НАВІГАЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ПЕРМАКРИЗИ

Анотація

У статті розвинено теоретичний підхід до аналізу інноваційних екосистем у контексті глобальної пермакризи та обґрунтовано категорію метадинамічних можливостей як механізму стратегічної навігації систем в умовах структурної турбулентності. Показано, що класична теорія динамічних можливостей, сформована на рівні фірми, пояснює адаптацію через перебудову ресурсних конфігурацій, однак не забезпечує достатнього інструментарію для аналізу трансформації архітектури взаємодії в екосистемах. На основі полеміки між підходами запропоновано розширення теорії до екосистемного рівня через введення трирівневої моделі можливостей: операційних, динамічних та метадинамічних. Метадинамічні можливості визначено як здатність системи змінювати інституційну та архітектурну конфігурацію: правила координації, ролі акторів, стандарти, інтерфейси та механізми захоплення вартості. Розроблено систему індикаторів для їх операціоналізації та інтегральний індекс стратегічної навігації екосистеми. Порівняльна ілюстрація моделі здійснена на прикладі високотехнологічної оборонно-орієнтованої інноваційної екосистеми України та інституційної трансформації інноваційної екосистеми Європейського Союзу в межах стратегічної автономії (Закон ЄС про чіпи, Європейський оборонний фонд). Доведено, що в умовах пермакризи стійкість екосистем визначається не лише швидкістю адаптації, а здатністю до архітектурної перебудови.